Библиографическое описание:

Квасюк Т. А. Підготовка майбутніх учителів початкової школи до наступності формування національно-патріотичної самосвідомості старших дошкільників та молодших школярів // Молодой ученый. — 2016. — №5.6. — С. 55-57.



Статтю присвячено питанням формування різних точок зору вчених щодо сутності патріотичного виховання та основ її формування у процесі навчання молодших школярів та дошкільників.

Постановка проблеми. Однією із нагальних потреб сучасного українського суспільства є формування у молодого покоління патріотичних почуттів, активної життєвої позиції й соціальної відповідальності. Ефективність цього процесу зростає за умови залучення школи та сім’ї, які є найважливішими суб’єктами виховання. Успішне здійснення виховання молодших школярів передбачає глибоке знання вчителями початкової школи і врахування в своїй роботі вікових та індивідуальних особливостей, тенденцій розвитку школярів в сучасних умовах, які вимагають формування громадянина, патріота правової, демократичної держави. Актуальним є необхідність виховання гуманних почуттів: любові до людини, поваги і піклування про неї, доброти, співчуття, великодушності, толерантності тощо.

Патріотизм покликаний дати новий поштовх для розвитку духовності нації. Це є нагальною потребою і держави, і суспільства, і особистості. Державі необхідно, щоб всі діти виросли національно свідомими громадянами. Суспільство зацікавлене в тому, щоб розвиток багатогранної особистості здійснювався на моральній основі. У сучасних умовах патріотизм виявляється у любові до Батьківщини, готовності утвердити незалежність своєї молодої держави, піднесенні України до рівня високорозвинених держав. Ці погляди знайшли своє відображення у Законах України.

Мета статті – висвітлити різні точки зору вчених щодо сутності патріотичного виховання та основ її формування у процесі навчання молодших школярів та дошкільників.

Виклад основного матеріалу. Патріотизм (від гр. patriotes – батьківщина) – любов до своєї батьківщини, відданість своєму народу, гордість за свій народ, прагнення захистити його надбання, продовжити примноження його загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей. Як зазначав В. Сухомлинський: «виховання громадянина патріотом – це гармонія розуму, думки, ідей, почуттів, духовних поривів, вчинків» [4, с. 16]. Патріотичне виховання покликане виховувати у молодої людини високі моральні ідеали, почуття жертовного служіння Батьківщині. Відомо, що основні риси громадянина формуються в молодому віці під впливом загальнонародних цінностей, у взаємодії особистості з суспільством, яке на кожному етапі репрезентують родина, школа та різноманітні колективи .

Нині патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.

Як зазначають фахівці, патріотизм у загальноосвітніх навчальних закладах можна виховувати загально педагогічними методами та під час різних видів навчально-виховної діяльності [6]. Серед засобів патріотичного виховання – рідна мова, вітчизняна історія, українська література, культура, рідна природа, звичаї, традиції тощо [2].

У нашому дослідженні одним із ключових є поняття «патріотичне виховання». Г. Сковорода поняття патріотичного виховання глибоко переосмислював. Специфіку цього процесу він розумів з позицій пізнання і самопізнання: «Кожний повинен знати свій народ, а в народі пізнати себе. Якщо ти українець, то будь ним» [3]. Крім цього, він наголошував на необхідності плекати у кожної людини любов до народу та Батьківщини, людську гідність, гордість, шанобливе ставлення до народних традицій, розвитку всього українського, неухильно дотримуватися виховних традицій українського народу.

Вітчизняний гігант педагогічної думки К. Ушинський вважав, що патріотичне виховання – це прищеплення молодому поколінню почуття обов’язку перед Батьківщиною, відповідальності, високої гідності. Зокрема, він писав: «Як немає людини без самолюбства, так і немає людини без любові до Батьківщини, і ця любов дає вихованню вірний ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з його поганим» [5].

Важливим аспектом патріотичного виховання є формування національної свідомості, яка включає: любов до України, її історичного минулого; віру в духовну силу народу та його призначення; вміння осмислювати історію, культуру, мистецтво, цінності, мораль, звичаї, обряди, символіку свого народу, нації, рідного краю, а також іншу систему вчинків, що є наслідком любові до Батьківщини, віри, відповідальності; готовність свідомо служити інтересам України .

І. Бех визначає молодший шкільний вік як культурно-історичну категорію, що фіксує особливості психічного розвитку дитини з позиції досягнення соціальних завдань і змісту освітнього процесу як невід’ємної складової ціннісних пріоритетів певного суспільства [1, с. 90]. Ученим визначено такі психолого-педагогічні особливості учнів початкової школи: усвідомлення дитиною своєї індивідуальності; прагнення утвердитись серед однолітків і дорослих; наповнення мотивів поведінки і діяльності новим соціальним змістом; домагання щодо визнання з боку дорослих; розвиток відповідальності; емоційно-позитивне ставлення до самого себе; опанування своєю поведінкою; розвиток вищих почуттів – естетичних і соціальних; нестійкість моральної структури; розвиток ціннісних орієнтацій [1, с. 95–98].

На основі аналізу психолого-педагогічних джерел із проблеми формування й розвитку особистості учнів початкової школи визначимо вікові особливості молодших школярів: зміна соціального статусу в суспільстві (дошкільник – школяр); домінування родини в задоволенні емоційних, комунікативних та матеріальних потреб; високий рівень пізнавальної активності, розвиток соціально-пізнавальних інтересів; усвідомлення статевих відмінностей; підвищена емоційність, чутливість до критики, вразливість; зміна виду провідної діяльності (ігрова – навчальна); прагнення до активної практичної діяльності; вияв зовнішніх форм прояву дорослості; посилений інтерес до навколишнього світу; виникнення інтересу до власної особистості, прагнення зрозуміти свої вчинки; формування самооцінки; посилення тенденції до самостійності, незалежності; велике значення колективу у формуванні особистості [1].

С. Якименко зауважує, що у вихованні патріота велика роль відводиться початковій школі. На думку вченої, патріотичне виховання передбачає систематичну підготовку особистості до суспільного життя в умовах демократії та поєднує в собі громадянські знання та готовність особистості брати участь у суспільному житті країни, патріотичні чесноти-норми, установки, цінності та якості, притаманні патріоту демократичного суспільства. «Виховувати свідомого патріота означає формувати в учня комплекс особистих якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність, мужність, повага до Конституції, законів Української держави, досконале знання державної мови, повага до батьків, свого родоводу, до традицій, дисциплінованість, працьовитість, піклування про природу, фізична досконалість, моральна чистота, висока художньо-естетична вихованість» [7, с. 8].

Зазначені якості та риси формуються шляхом виховання молодших школярів у дусі природно-історичного розвитку матеріальної і духовної культури нації; ознайомлення учнів із духовною спадщиною українського народу; цілеспрямованого національного виховання як системи поглядів, ідей, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики українського народу.

Ефективність підготовки майбутніх учителів до формування патріотичних цінностей у молодших школярів здійснюється і в поза аудиторний час і значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та активних методів його організації, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, метод відкритої трибуни, створення проблемних ситуацій, методики колективних творчих справ, традицій, засобів народної педагогіки.

Висновки та перспективи подальших розвідок. Патріотичне виховання особистості здійснюється шляхом системної організації навчальної, соціальної та суспільно-ко­рисної діяльності, спрямованої на дотримання прав та обов’язків громадянина.

Становлення патріотичної компетентності особистості пов’язано з формуванням базових цінностей української та світової культури, які визначають її патріотичну самосвідомість. Формування патріотичних ціннісних орієнтирів ґрунтується на соціокультурних досягненнях багатонаціонального народу, народів інших країн, культурних та історичних традицій рідного краю.

Патріотичне виховання молодших школярів у сучасній початковій школі повинно здійснюватися на засадах системно­го підходу відповідно до вікових і пізнавальних можливостей учнів. Підґрунтям для патріотичного виховання є політичне, правове та моральне виховання, що реалізується шляхом організації навчальних занять, проведення позакласної роботи та створення відповідного демократичного середовища, формування соціальної та комунікативної компетентності у навчально-виховному процесі.

Зміни акцентів у суспільній свідомості обумовлюють зміну вимог у педагогічній освіті. Тому важливим у контексті дослідження проблеми підготовки майбутнього вчителя до патріотичного виховання молодших школярів вважаємо сформованість патріотичності в майбутніх учителів. Виховати патріота спроможній лише той педагог, в якого сформований патріотизм як інтегративна якість.

Підготовку майбутнього вчителя до патріотичного виховання учнів початкової школи визначимо як усвідомлений особистісно значущий та внутрішньо сприйнятий процес формування готовності студентів здійснювати патріотичне виховання учнів початкової школи.

Готовність майбутнього вчителя до патріотичного вихован­ня учнів початкових класів розуміємо як стан сформованості фахової компетентності здійснювати патріотичне виховання молодших школярів, яку характеризують наявність когнітивного, мотиваційно-ціннісного та діяльнісного компонентів.

Литература:

  1. Бех І. Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: [наук, видання] / І. Д. Бех. – К.: Либідь, 2006. – 272 с.
  2. Заставний, І. В. Основні напрями патріотичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів [Електронний ресурс] / І. В. Заставний 9 // Студентський альманах : зб. магістер. робіт / ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України. – Текст. дані.Київ, 2012. – № 2.
  3. Сковорода Г. Сродность к богословію. // Повне зібр. творів, у 2-х т. – К.: Знання, 1973. – т. 2.
  4. Сухомлинский, В. А. Родина в сердце / В. А. Сухомлинский. — М. : Молодая гвардия, 1980. – 169 с.
  5. Ушинський К.Д. Питання про народні школи: Твори: в 6 т. / К.Д. Ушинський – К. : Рад.шк, 1954. – Т1. – С. 67-93.
  6. Чепіль М. М. Теоретико-методологічні аспекти патріотичного виховання / М. М. Чепіль // Проблеми українського національного виховання : зб. наук. пр. / Дрогобиц. держ. пед. ун-т ім. І. Франка. – Дрогобич, 2013. – С. 34–44.
  7. Якименко С. І. Громадянськість як складова основа сві­тогляду молодших школярів / С. І. Якименко // Вересень. – 2001. – № 4. – С. 5–8.

Обсуждение

Социальные комментарии Cackle