Библиографическое описание:

Жила К. А. Психодидактична готовність майбутніх учителів початкової школи до використання дидактичних ситуацій // Молодой ученый. — 2016. — №5.6. — С. 40-41.



В статье рассмотрены вопросы использования дидактических ситуаций в подготовке будущих учителей начальной школы. Охарактеризованні основные психолого-дидактические проблемы использования дидактических ситуаций. Определено, что важным условием использования дидактических ситуаций является обеспечение психодидактической готовности преподавателя с овладением им специальными умениями для выполнения соответствующих педагогических функций.

Постановка проблеми. На основіаналізу наукових джерел(О. Баєва, О. Долгоруков, І. Іванова, Г. Каніщенко, С. Цесаренко, Л. Чижевська, П. Шеремета та ін.) зазначимо, що однією з головних умов використання дидактичних ситуацій є психодидактична готовність майбутніх учителів початкової школи. Зазначена умова реалізується лише за умови суб’єкт-суб’єктної взаємодії між викладачами та студентами у навчально-виховному процесі ВНЗ у контексті досягнення сучасних вимог до результатів навчання: підготувати майбутнього фахівця у відповідності до державних освітньо-кваліфікаційних вимог до бакалавра, спеціаліста та магістра за спеціальністю «Початкова освіта», набути низку професійних компетенцій, де провідною виступає готовність майбутніх учителів початкової школи до розв’язання дидактичних ситуацій.

Виклад основного матеріалу. О. Пометун, спираючись на практичний досвід проведення навчальних семінарів щодо використання вчителями і викладачами ВНЗ методів інтерактивного навчання, зазначає також, що «не всі викладачі «створені» для інтерактивного навчання» [2, с. 19]. За її висновками, є дві основні психодидактичні проблеми, що постають перед викладачами у період апробування інтеракції: страх висловити своє особисте ставлення до матеріалу та виявити некомпетентність у деяких питаннях; складність; невміння повністю розкрити свій людський і професійний потенціал перед студентами. Успішний викладач сучасної вищої школи вже не може бути лише лектором, який читає свої нотатки з конспекту – це, насамперед, успішний навчальний менеджер, який керує застосуванням активних методів навчання в аудиторії, підводить студентів до активної діяльності. Продовжуючи міркування щодо професійної психодидактичної готовності викладача до використання дидактичних ситуацій у підготовці майбутніх учителів початкової школи, зазначимо, що після того, як налагоджено психологічний контакт в аудиторії та доцільно застосовані засоби стимулювання творчо активної навчальної діяльності студентів, наступним кроком запровадження технології буде правильна організація на занятті навчального діалогу. Йдеться про навчальний діалог як основний спосіб реалізації навчального процесу у контексті використання дидактичних ситуацій та інтерактивного навчання, коли виникає багатоступенева комунікація «викладач ↔ студент ↔ студенти», тобто під час заняття взаємодіють усі суб’єкти навчального процесу.

Спираючись на дослідження Н. Волкової [1, с. 32–33], визначаємо такі психодидактичні вимоги до навчального діалогу у контексті використання дидактичних ситуацій у підготовці майбутніх учителів початкової школи:

– вибір адекватної, реальної педагогічної ситуації як підґрунтя навчального діалогу у контексті використання дидактичних ситуацій;

– постійне спостереження за реакцією майбутніх учителів початкової школи на зміст педагогічної ситуації: якщо ж ситуація не стимулювала навчальної активності студентів, то можна ускладнити її додатковими обставинами або ймовірним варіантом подальшого розвитку події чи формулюванням ситуаційного завдання для подальшого виконання;

– ретельний вибір адекватних для ефективного навчального діалогу методів навчальної взаємодії як засобів його реалізації;

– дотримання комплексу психодидактичних принципів у процесі реалізації навчального діалогу;

– обґрунтований вибір засобів навчання з метою створення стимулювального навчального середовища;

– вдала реалізація суб’єкт-суб’єктних стосунків, із забезпеченням двобічної активності у взаємодії та цілеспрямованою передачею ініціативи співрозмовникові;

– піклування про єдність учасників діалогу, пошук спільного поля взаємодії, доцільне застосування порад, активізацію зацікавленості майбутніх учителів початкової школи у них; орієнтація на відповіді співрозмовника, продовження його думок;

– вияв уміння сприйняти почуття іншого як власні, здатність до емоційного відгуку, намагаючись зрозуміти майбутнього вчителя початкової школи, розібратися і прийняти його позицію, пояснюючи йому свою, спілкуючись у гуманній формі;

– толерантне та психодидактичне (психологічне – толерантне; дидактичне – навчально обґрунтоване) визначення межі діалогу в партнерстві «викладач ↔ студент», адже такі партнери, як викладач та студент, все таки виступають з різними знаннями, досвідом та цілями діалогу.

Зазначимо, що слід приділяти особливу увагу під час підготовки викладача ВНЗ до запровадження використання дидактичних ситуацій у підготовці майбутніх учителів початкової школи, потрібно сконцентрувати не лише на знанні основних компонентів технології, набутті певного досвіду, умінь проведення дискусії та виконання ситуаційного завдання. Викладач повинен також бути готовим відмовитися від власних суджень та упереджень у процесі аналітичної діяльності студентів.

Оскільки дидактика вищої школи розглядає «навчання як спосіб цілеспрямованого й активного формування особистості, тобто виховання, у процесі вивчення навчальних дисциплін» [2, с. 5], то викладач, ураховуючи вказане, стає певним взірцем для студентів – майбутніх учителів початкової школи, зокрема і у педагогічному спілкуванні у ВНЗ.

Висновки та перспективи подальших розвідок. В результаті нашого дослідження визначено, що важливою умовою використання дидактичних ситуацій підготовці майбутніх учителів початкової школи – забезпечення психодидактичної готовності викладача з опануванням ним спеціальними уміннями для виконання відповідних педагогічних функцій. Це проявляється у його дидактичному умінні обирати оптимальний педагогічний інструментарій, дотримуватися психологічних принципів внутрішньо аудиторного менеджменту, розумінні ним особливої психологічної ролі, завдяки чому він перетворює методику ситуаційного навчання у відповідну технологію. Результатом дотримання описуваної вище дидактичної умови щодо використання дидактичних ситуацій у підготовці майбутніх учителів початкової школи буде ефективна співпраця студентів з викладачем та між собою у створеному ними психологічно комфортному навчальному середовищі, орієнтованому на формування у фахівців зазначеного профілю готовності до розв’язання педагогічних ситуацій.

Лише за сформованості психодидактичної готовності викладачів можна очікувати ефективності використання дидактичних ситуацій у підготовці майбутніх учителів початкової школи. Найоптимальніший шлях досягнення цієї мети – організація та проведення відповідних навчально-методичних тренінгів для викладачів, характеристика яких – подальше завдання нашого дослідження.

Литература

  1. Волкова Н. П. Педагогіка : посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр «Академія», 2003. – 576 с.
  2. Пометун О. І. Інтерактивні методики та система навчання / О. І. Пометун. – К. : Шкільний світ, 2007. – 112 с.

Обсуждение

Социальные комментарии Cackle