Библиографическое описание:

Григоренко Г. В. Здоровьетворческая компетентность подростков и социально-педагогические условия ее формирования // Молодой ученый. — 2016. — №5.6. — С. 36-38.



)

В статье обоснованы социально-педагогические условия формирования здоровьетворческой компетентности подростков в деятельности общеобразовательного учебного заведения, раскрыты социально-педагогические механизмы и некоторые интерактивные технологии их внедрения в учебно-воспитательный процесс учебного заведения. Результаты проведеного социально-педагогического исследования свидетельствует о том, что дальнейшего научного изучения требуют проблемы проективной разработки воспитательных технологий формирования у учащейся молодежи здоровьетворческой мотивации, потребностей, духовности, их ценностного отношения к социальному и духовному здоровью, личностной культуре здоровья человека.

Ключевые слова: духовное и социальное здоровье, здоровьетворческая компетентность, интерактивные технологи, мотивация, образовательная среда, социально-педагогические условия,социум, социальное сопровождение.

Соціально-педагогічна ефективність формування особистості підлітків загальноосвітньої школи визначається рівнем сформованості у них соціально-життєвої компетентності, яка розглядається вченими, як соціально-соматична система властивостей особистості, що структурована цілісно і ієрархічно, керована на підґрунті ціннісних орієнтацій, суспільно-соціальних, духовно-моральних установок, освітньо-виховної мотивації, здоров’ятворчого світогляду, на засадах яких вона ідентифікує себе, як творець особистісної культури здоров’я. Сучасна школа, як соціальний інститут суспільства, повинна допомогти підліткам в оволодінні технологіями особистісно орієнтованої життєтворчості, створити соціально-педагогічні умови для розкриття потенціалу самопізнання, самоактуалізації, самоконтролю, самооцінки, здоров’ятворчості, фахового самовизначення, інтеграції в соціокультурний простір, трансформування «знань-описів» в «знання-інструменти» життєво-творчої діяльності людини, в системі яких її соціальне, духовне та психосоматичне здоров’я набуває особливого духовно-ціннісного значення, а сам підліток стає його творцем.

Процеси, які відбуваються у сучасній освіті, спрямовані на перехід системи на новий тип гуманістичної, інноваційної, здоров’ярозвиваючої освіти, її конкурентоспроможності у європейському та світовому освітніх просторах, формування покоління молоді, що буде мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним навчатися впродовж життя, компетентісно формувати особистісну культуру здоров’я як основну духовно-соматичну передумову соціальної самореалізації людини. Вчені І.Бех[1], В.Горащук[2], В.Григоренко[3], С.Омельченко[5] наголошують на тому, що в соціально-педагогічній роботі сучасних загальноосвітніх навчальних закладів та суспільству потрібно формувати особистість, яка здатна до здоров’ятворчої діяльності. У учнів необхідно виховувати соціально-ціннісне ставлення до особистісного психосоматичного здоров’я, культури здоров’я особистості. У своєму дослідженні ми поставили за мету змістовно обґрунтувати соціально-педагогічні умови формування здоров’ятворчої компетентності підлітків у діяльності загальноосвітнього навчального закладу та розкрити деякі механізми і технології їх впровадження в соціум навчального закладу.Методологічною основою нашого дослідження став системно-структурний підхід до вирішення поставлених завдань.

Аналіз стану сучасної шкільної освіти свідчить про те, що саме компетентісний підхід до особистісно орієнтованого формування у учнів культури здоров’я, становлення їх здоров’ятворчості є ефективним чинником розвитку в суспільстві духовно-ціннісного відношення до психосоматичного здоров’я дітей, підлітків, осіб з особливими освітніми потребами.

В основу визначення та розробки соціально-педагогічних умов нами було покладено їх педагогічне конструювання та практичне використання в освітньо-виховному просторі.

Першу соціально-педагогічну умову формування здоров’ятворчої компетентності підлітків загальноосвітнього навчального закладу нами було сформульовано, як об’єктивну необхідність формування позитивної мотивації в напрямку збереження та зміцнення власного здоров’я, ведення здорового способу життя. Силове поле здоров’ятворчої мотивації може бути реалізоване саме у інтерактивному середовищі загальноосвітньої школи, як реальної соціально-педагогічної, оздоровчої системи.

Перша соціально-педагогічна умова впроваджувалася шляхом: а) організації, планування, контролю, оцінки, регулювання, зворотнього зв’язку, корегування, таксономії, методичних, технологічних параметрів компетентісного підходу до формування здоров’ятворчої особистості підлітків; б) впровадження системно діючого здоров’ятворчого моніторингу, що реалізовувався на засадах його діагностичної, прогностичної, управлінської, пізнавально-виховної та мотиваційно-стимулюючої функції; в)реалізації підготовки педагогічного колективу до виконання функцій соціального педагога в аспекті здоров’ятворчої діяльності; г)формулювання стратегічних та ситуативних цілей здоров’ятворчості у соціально-педагогічній діяльності загальноосвітнього закладу; д)структурування форм позакласної роботи з формування здоров’ятворчої компетентності школярів таких, як «Здоров’ятворчі лекторії», «Клуби здоров’я», «Соціально-ціннісні бесіди», «Здоров’ятворчі діалоги (або конференції, екскурсії тощо)», «Науково-дослідна практика вивчення здоров’я людини», «Дні профілактики шкідливих звичок» та інші. Перша соціально-педагогічна умова впроваджувалася шляхом формування у підлітків пізнавальних і соціальних мотивів до здоров’ятворчої компетентності (у процесі використання комплексу прийомів, що впливають на ці мотиви).

Для формування вузьких соціальних мотивів (престижу, статусу в колективі, визнання лідерства та ін.) нами використовувалися такі прийоми, як дебати з тем «Чи модно бути сучасним та здоровим?», «Здоров’я - це найвища цінність», презентації творчих робіт (у напрямку з’ясування, що є для людини найціннішим і значущим і т.п.), складання особистих портфоліо. Формування вузьких пізнавальних мотивів з проблеми здоров’ятворчості здійснювалося через роботу клубів «Я обираю здоров’я» та консультацій фахівців медичних установ, центрів здоров’я, волонтерів.

З метою формування широких соціальних мотивів, ми пропонували підліткам взяти участь у здоров’ятворчій діяльності. Для цього в загальноосвітніх навчальних закладах ми проводили конкурси «Супермен», «Міс школи», «В здоров’ї – сила», «Богатирські ігри», «Козацькі забави»; спортивні змагання з популярних видів спорту та спортивних ігор; експрес-інформування про шкідливі звички (тютюнопаління, вживання алкогольних напоїв, психоактивних речовин тощо).

Для формування широких пізнавальних мотивів ми практикували диспути, соціально-ціннісні бесіди, здоров’ятворчі лекторії, здоров’ятворчі екскурсії, здоров’ятворчі конференції, дослідні практики з вивчення факторів (комплексів) зміцнення здоров’я людини, здоров’ярозвиваючі змагання, дні здоров’я та профілактики шкідливих звичок.

Формування мотивів саморозвитку й творчості до здоров’ятворчої компетентності здійснювалося шляхом залучення підлітків до виконання різноманітних творчих робіт, які спрямовувалися на активізацію навчально-пізнавальної діяльності підлітків у напрямку формування здоров’ятворчої компетентності.

Друга соціально-педагогічна умова формування здоров’ятворчої компетентності школярів визначена, як створення освітньо-оздоровчого, інтерактивного середовища (соціуму) загальноосвітньої школи, в структурі якого реалізовані системні: а)міжгалузеві, міжпредметні зв’язки формування здоров’язбережувальних знань, валеологічних навичок, вмінь; б)сукупність соціально-оздоровчих, фізкультурно-спортивних, соціально-етичних відносин; в) соціально-оздоровчі мотиватори, ціннісні здоров’ятворчі орієнтації, ситуації соціальної фасилітації в здоров’ятворчій діяльності школярів; г)соціально-педагогічні інтерактивні технології формування здоров’ятворчої компетентності їх суб’єктів; д)механізми керованого функціонування означеної соціально-педагогічної системи на рівні керівництва школою, її педагогічного колективу, школярів; е) суб’єкт↔суб’єктні взаємовідносини в структурі урочних та позакласних фізкультурно-оздоровчих занять.

Друга умова є соціально-педагогічною основою реалізації властивостей, ознак системно структурованого підходу до формування здоров’ятворчої компетентності школярів, як педагогічної системи відкритого типу, що прогнозує її інноваційний розвиток та соціальну інтегрованість. Друга соціально-педагогічна умова впроваджувалася, як система відкритого типу, що утворює інтерактивне, стале освітньо-оздоровче середовище, соціум загальноосвітнього закладу, в структурі якого інноваційно були реалізовані постійно діючі здоров’ятворчі мотиватори, а саме такі соціально-педагогічні технології «СТО», «Реверс», «Антей», «Релаксація», «Концепт», самооцінка психосоматичного, соціального здоров’я підлітків; міжгалузеві та міжпредметні зв’язки, що реалізувалися на основі дидактичної технології «ПОПС-формула»[4].

У якості третьої соціально-педагогічної умови було визначено систему інтерактивних технологій соціально-педагогічного супроводу системної здоров’ятворчої діяльності її суб’єктів. Під соціально-педагогічним супроводом ми розуміємо вид соціально-педагогічної роботи, спрямованої на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу дітей і молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення їхнього соціального статусу. Соціально-педагогічний супровід, як соціально-педагогічна система відкритого типу, у діяльності загальноосвітнього навчального закладу реалізовувався через: а) ситуативний діалог суб’єктів здоров’ятворчої практики, їх суб’єкт↔суб’єктні взаємодії; б)співпрацю, співтворчість, взаємодопомогу, реалізацію соціально-педагогічних ситуацій, що формують у підлітка відчуття захищеності та соціальної самореалізації, на основі якої він ідентифікує себе, як життєво творча особистість, що здатна до адекватної самооцінки, критичного саногенного мислення, продуктивної соціальної рефлексії, соціально-ціннісного самовизначення.

Під час впровадження третьої соціально-педагогічної умови, яка нами визначається, як системний соціально-педагогічний супровід здоров’ятворчої діяльності підлітків в структурі освітньо-оздоровчої практики загальноосвітньої школи забезпечувався сталим системним створенням вчителями на уроках загальноосвітніх дисциплін, в формах позакласної роботи ситуацій позитивного психоемоційного «клімату», довіри, актуалізації, врахування індивідуальних особливостей учнів, діалогу, соціальної фасилітації, стимулювання, успішності, ідентифікації підлітків, як здоров’ятворчої особистості.

Практичне впровадження розроблених соціально-педагогічних умов компетентісного підходу до процесів особистісно орієнтованого становлення здоров’ятворчості, формування у підлітків психосоматичного здоров’я, здорового способу життя, саногенного мислення, здоров’ятворчої компетентності, культури здоров’я виявило сутнісні ознаки інноваційності, які притаманні соціально-виховним технологіям означеної педагогічної спрямованості і полягають вони у тому, що забезпечують єдність загальнокультурного та здоров’ятворчого виховання учнів навчальних закладів, подолання деструктивних процесів у системі освіти, пов’язаних з розвитком, збереженням та удосконаленням психосоматичного здоров’я школярів, формування в школі, сім’ї, місті, суспільстві соціокультурної ситуації духовно-ціннісного відношення до психосоматичного здоров’я дітей, підлітків, дорослих, учнів з особливими освітніми потребами, виховання у них здоров’ятворчої компетентності, саногенного світогляду, які є конструктогенами культури здоров’я.

Нами доведено, що здоров’ятворча компетентність учнів формується саме під оптимальним впливом соціальних, когнітивних, аксіологічних, праксіологічних, духовно-соматичних, мотиваційно-потребнісних, емоційних чинників, що структуровані в освітньо-оздоровчому середовищі школи з властивостями сталого соціально спрямованого психолого-педагогічного та духовно-соматичного супроводу здоров’ятворчої діяльності школярів.

Вважаємо,що подальшого наукового вивчення та вдосконалення потребують проблеми проективної розробки виховних технологій формування у учнівської молоді здоров’ятворчої мотивації, соціальних потреб, духовності, аксіологічного і праксіологічного відношення до психосоматичного, соціального та духовного здоров’я.

Литература:

  1. Бех І. Виховання особистості: У 2 кн. Кн.2: Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади / І.Бех. – К.: Лебідь, 2003. – 344 с.
  2. Горащук В.П. Формування культури здоров’я школярів (Теорія і практика) / В.П.Горащук. – Луганськ: Альма-матер, 2003. – 376 с.
  3. Григоренко В.Г. Інноваційні організаційно-педагогічні умови функціонування інтерактивних виховних технологій особистісно орієнтованого формування в учнів загальноосвітньої школи культури здоров’я / В.Г.Григоренко. – Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць [За ред. проф. В.І.Сипченка]. – Слов’янськ: СДПУ, 2011. – Вип. LV. – Ч. ІІІ. – С. 196 – 207.
  4. Григоренко Г.В. Структура соціально-педагогічного супроводу здоров’ятворчої діяльності учнів загальноосвітньої школи в процесі формування культури здоров’я / Г.В.Григоренко // Збірник наукових праць Гуманізація навчально-виховного процесу [за ред. В.І.Сипченка]. – Слов’янськ: СДПУ, 2011. – С. 212 – 221.
  5. Омельченко С.О. Взаємодія соціальних інститутів суспільства у формуванні здорового способу життя дітей та підлітків: Монографія / С.О.Омельченко. – Луганськ: Альма-матер, 2007. – 352 с.

Обсуждение

Социальные комментарии Cackle